Встретились двое. Давно не видались.
Чуть прослезились. Любезно обнялись.
Столб фонаря с кроной ярких светил.
Парни в плащах. «Сколько лет? Сколько зим!»
«Ты всё такой же», «А ты – располнел!»
«Где же кудряшки?» «Да вот, полысел!»
«Где обитаешь?», «Да тут, недалече!»
«Чем промышляешь?», «Да вот, после встречи,
С Господом, нашим, Иисусом Христом,
Богу служу…» Словно кто – то хлыстом
Воздух рассёк. Сразу вдруг замолчали….
«Ты не смущайся, живу без печали,
Бог мне опора, защита и счастье.
Всем я доволен. Бывает ненастье
В доме моём, но Господь разгоняет
Хмарь и кручину!» «Смотри, как бывает?
Ты же был лучшим средь нас?» «Ерунда!»
«Ну не скажи! Знаешь, брат, никогда
Я б не поверил, что ты изменился!
С юности, помню, к богатству стремился…
Я же равнялся во всём на тебя!»
«Богу спасибо! Ну что ж, про меня
Всё ты узнал! Как живёшь – поживаешь?
Горе иль радость в житье пожинаешь?»
«Дай успокоюсь! Ну, ты друг, даёшь…
Как поживаю? Как яркая брошь,
Что состоит из каменьев и злата!»
«Значит не бедно?» «Живу я богато!
Яхты, машины, дворцы, самолёт.
Всё, что хочу, то имею. Везёт,
Мне, брат, во всём! Даже камни простые
В слитки могу превращать золотые!
Женщин не счесть, но детей не имею,
Пусть повторюсь - что хочу, то и смею!»
«Счастье имеешь?» Раздумье. Ответ.
«Всё вот имею, а счастья-то нет!»
Встретились двое. Давно не видались.
Чуть постояли и вновь разбежались.
Сумрак вечерний. Осенняя хмарь.
Мокнет, кручинясь, двуглавый фонарь.
Прочитано 10002 раза. Голосов 4. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Студентки - Таисия Кобелева У новелі «Студентки» образ Єви-Ніколь і її брата Джеймса, як іноземців, я вибрала не просто так. Кожна людина, стаючи християнином, отримує від Бога якесь завдання, щоб виконати Його план спасіння людства. Іноді людина виконує це завдання далеко віл свого дому. Ніколь не вважала це місто своїм домом назавжди, вони з братом постійно чекали можливості повернутись на Батьківщину. Так само кожен християнин вважає Землю своїм тимчасовим домом. Тут він виконує Божий задум для нього, адже всі люди народились не просто так.\\r\\n В образі Джеймса показаний той старший брат, про якого мріє кожен. Джеймс опікується своєю сестрою і докладає до її навчання чималих зусиль. Він став опорою своїй молодшій сестрі, яка сама б не вижила в чужій країні і чужому місті.\\r\\n Коли Єва познайомила Лізу, а Джеймс Олега, з Богом, вони виконали своє завдання тут і могли повернутись додому.\\r\\n Ліза і Настя на початку твору – символи дівчат, які вважають, що усім для повного щастя, не вистачає бойфренда. Тому вони більше ніяк не могли пояснити веселий настрій своєї сусідки.\\r\\n Ліза – людина, яка шукає сенс свого життя, шукає наполегливо. Будучи на дні відчаю, вона спочатку піддається йому і кидається на Єву з ножем, потім кидає її під машину. Злякавшись свого вчинку, дівчина трішки бере свої відчуття під контроль і зривається на Насті. На самому дні відчаю Бог подав їй свою Руку через пісню, яку вона почула через відкриті вікна Дому Молитви. Там лунала пісня Олександра Бейдика «Отпусти».\\r\\n Настя – образ впертих людей, яким не жаль нікого, крім себе. Однак в кінці твору вона теж приходить до Бога.\\r\\n
