Я в сніжинках приймаю із неба привіт
Від святих моїх рідних і друзів,
Що з землі відійшли пару місяців, літ
Й поселились навіки в небесній окрузі.
Вони мають одежу білішу за сніг
І морози та спека вже їх не турбують;
Там немає вже мук і тривог всіх людських,
Ні про що і ніяк вони вже не сумують.
Там блаженство небесне панує повік,
Що отут, на землі, навіть крихти немає!
І сніжинки говорять: " Святий чоловік!
Слухай Бога і тебе це в небі чекає!"
Вячеслав Радион,
Everett, WA,USA
С Тобой Господь способно сердце
Земными днями дорожить,
Ведь Ты послал душе усердье
Хоть чем-то людям послужить... e-mail автора:radvyach@yahoo.com
Прочитано 10834 раза. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : Прощание - Татьяна Вяткина Это песня. Написана после того, как одна семья, оцень значимая для меня и моих друзей, уехала из нашего города. Один из моих друзей (он еще не покаялся (я думаю, это видно из текста)) очень переживал, ушел, как говорится, "в себя". Я попыталась передать его переживания... Но однако тут есть и позитив - это видно в последнем четверостишьи. Он - основной. Действительно, ведь как часто мы не ценим тех, кто с нами рядом...
