Ионий Гедеревич ,
Salem, USA
Поднимаю в небо взоры,
Где сияет красота;
Голубые там просторы,
Там живёт моя мечта.
Для души там дом готовый;
Путь закончится земной,
И войду я в мир тот новый,
В мир чудесный и святой.
Прочитано 10929 раз. Голосов 1. Средняя оценка: 5
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Ионий, спасибо за стих. Да, кому Творец вложил желание и умение писать,будет стремиться к этому вновь и вновь. Благословений Вам! Комментарий автора: Спасибо, Марина, что зашли в гости.
Благословений Вам от Господа и благополучия!
Светлана Касянчик
2007-11-01 05:55:25
Очень хорошее решение. Пусть благословит Вас Господь. Комментарий автора: Спасибо, Светлана, за соучастие и пожелание.
Благослови Вас, Господь! Успехов!
Будничный
2007-11-02 00:40:12
Вот только Музу приглашать не надо, как никак - чуждое божество. Христианам нужно бодрствовать и не гнаться в поєзии за красивым словечком, так как за этим словечком может стоять нечто мерзкое для Бога. Благословений!!! Комментарий автора: Спасибо, Будничный.
Никогда не смотрел этого слова в словарях. Всё время воспринимал слово муза, как просто вдохновение. Теперь посмотрел. Первое значение то, что вы сказали, и второе значение – вдохновение.
Спасибо за замечание. Теперь исправил.
Всего Вам доброго!
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
