Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Хорошее стихотворение. Берет за душу. Благословений Вам и творческих успехов!
кремлев Георгий
2007-08-06 07:25:54
Великолепно. Павел зпт благодарю Бога что есть Божьи дети верующие в ПРАВДУ в ИСТИНУ открытые Богом в Иисусе Христе - Боге нашем зпт ходившим среди нас зпт людей по земле Который и сейчас к каждому в сердце стучится чтоб никто не мог в жизни ошибиться чтобы не избрать дорогу в АД я очень рад твое свидетельство читать Да благословит тебя Бог и далее на пути Господнем Аминь
Евгения Шевцова
2008-02-29 09:10:07
замечательный стих, Божьих Вам благословений в дальнейшем творчестве.
Larisa
2008-06-17 18:05:29
Кому много прощено, тот больше любит. Благослови тебя Господь, дорогой брат!
Лилия Чулак
2009-01-27 01:53:42
Большое вам спасибо, Павел, за вши стихи.
Такие искренние, чистые, наполненные глубокой Любовью к Нашему Спасителю, к Нашему Учителю и Другу, к Нашему Прекрасному, Доброму и Мужественному, к Нашему Изумительному ИИСУСУ.
Спасибо , вам, Павел.
Я думала, что сильно любить умею только я. Лилия
Надежда Дудка
2009-01-27 05:49:33
Слава Богу.Огромное спасибо.
Егорова Ольга
2009-07-08 14:55:23
Очень хорошее стихотворение , обильных тебе благословений брат)))
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
